В умовах невизначеності бізнес часто ставить питання: чи варто інвестувати у виробництво зараз, чи краще зачекати? Найчастіше такі питання виникають щодо проєктів, які потребують значних вкладень — наприклад, будівництва заводу. Ключове питання: як не втратити інвестиції через зовнішні ризики. Моя позиція прагматична: бізнес — передусім споживачі конкретної продукції відповідної якості та властивостей, а завод — лише інструмент. Підприємство може виготовляти продукцію як на своїх виробничих потужностях, так і на сторонніх виробництвах. Кожна модель має свої переваги та обмеження і ризики. Тому, виробляти самому чи купувати — питання стратегії. На різних етапах розвитку бізнесу, компанії мають обирати модель, що відповідає їх можливостям та мінімізує ризики.
Саме тому, інвестиції у виробництво — це не лише про будівництво заводу, а передусім про управління ризиками і довгострокову конкурентну перевагу.
Китайський фактор: виклики та можливості для України
Сьогодні глобальний ринок завойовують дешеві китайські товари, однак виникає питання швидкості постачань, стабільності логістики та гарантій якості. Крім того, Китай перебуває у зоні геополітичної невизначеності. У разі посилення напруженості зростають ризики порушення логістичних ланцюгів, і бізнеси можуть опинитися у пастці залежності від одного джерела постачання.
Для багатьох компаній це може стати критичним ризиком. Натомість бізнеси, які контролюють власне виробництво або мають диверсифіковані джерела постачання, отримують стратегічну перевагу.
Наявність власного виробництва забезпечує гнучкість: дозволяє швидше впроваджувати інновації, адаптувати продукцію до вимог різних ринків та виходити на експорт. У сучасному світі дешевий продукт уже не гарантує стабільного бізнесу. Стабільність забезпечує контроль над технологією, якістю та ланцюгом постачання.
Україна має низку конкурентних переваг — передусім ресурсну базу, особливо в агросекторі, та кваліфіковану робочу силу. Водночас, плануючи вихід на міжнародні ринки, бізнесу необхідно враховувати регуляторні та культурні вимоги країн, у які постачається продукція.
За таких умов Україна може стати альтернативним виробничим майданчиком для Європи. Але для цього важливо переходити від сировинної моделі до глибшої переробки з високою доданою вартістю. Це також означає необхідність відповідати високим стандартам якості та безпечності продукції, системно працювати над репутацією і враховувати, що ESG дедалі частіше стає важливим фактором вибору постачальника для європейських партнерів.
Будівництво як стратегія: як зберегти інвестиції в умовах невизначеності
Історія проєкту будівництва інноваційного заводу Enzym Group почалася з аналізу ключових викликів задовго до його реалізації. Світовий ринок дріжджів скорочується на 3–5% щороку. По-перше, сучасні технології дозволяють використовувати менше дріжджів. По-друге, змінюються споживчі звички — люди все рідше готують домашню випічку. До того ж в Україні щороку зменшується кількість населення.
У цих умовах ми шукали можливості для зростання в нових сегментах і створення продуктів з більшою доданою вартістю, спираючись на наш досвід у ферментаційних технологіях. Вибір зупинився на поглибленій переробці дріжджів для отримання похідних продуктів, зокрема дріжджових екстрактів. Ми бачили зростання попиту на натуральні інгредієнти, які дозволяють формувати смакові профілі продуктів харчування. У світі небагато компаній виробляють такі продукти — це переважно великі біотехнологічні гравці.
Водночас технології виробництва дріжджових екстрактів та інших похідних продуктів є складними, часто запатентованими і не є загальнодоступними. Тому першим кроком стало створення власної R&D лабораторії. Ми почали досліджувати властивості дріжджової клітини та працювати над розробкою власної технології. Саме це стало передумовою рішення будувати власний завод.
Спочатку проєкт виглядав як типовий інжиніринговий процес: ми аналізували пропозиції постачальників, проводили преселекцію обладнання, відвідували міжнародні виставки виробників, щоб оптимізувати бюджет без втрати якості. Оскільки в Україні бракувало досвіду технологічного інжинірингу для таких продуктів, ми залучили міжнародних партнерів. Проєкт реалізовувався комплексно: міжнародна компанія відповідала за проєктування та пусконалагоджувальні роботи, локальний партнер адаптував рішення до українських норм, а генеральний підрядник координував будівництво.
Коли у лютому 2022 року почалася повномасштабна війна, проєкт зупинився лише на чотири тижні. Уже в березні ми відновили будівництво. Це було стратегічне рішення — як з точки зору збереження інвестицій, так і з точки зору команди.
Найбільші виклики виникли під час запуску. Через безпекові ризики іноземні експерти відмовилися приїжджати в Україну. Фактично єдиним варіантом залишилася дистанційна підтримка. Протягом кількох місяців команда працювала з іноземними інженерами віддалено: проводила налаштування та тестування обладнання в умовах «холодного» запуску. Рішення перевірялися на невеликих тестових партіях, щоб переконатися, що виробництво відповідає необхідним стандартам якості.
Цей досвід навчив важливій речі: до інвестиційних проєктів потрібно підходити з урахуванням різних сценаріїв розвитку подій. Якщо проєкт критично залежить від однієї людини або одного зовнішнього партнера, завжди потрібно мати «план Б».
Сталий розвиток та ефективність: фундамент конкурентності
Одна справа — побудувати завод, інша — зробити це правильно. У сучасному бізнесі конкурентність неможлива без високої операційної ефективності, а вона потребує системного підходу. У провідних світових компаніях ефективність є частиною корпоративної ДНК. Наприклад, японська система постійного вдосконалення Lean Total Productive Maintenance - це не просто методологія, а елемент управлінської моделі, що дозволяє збалансувати швидкість процесів і стабільну якість продукції.
Ключові фокуси Lean TPM:
· зменшення собівартості через системне скорочення витрат;
· зниження вуглецевого сліду завдяки ощадливому використанню ресурсів;
· надійна робота обладнання для гарантії якості продукції та уникнення простоїв.
На практиці Enzym Group це працює через залучення всієї команди. Покращення ініціюються не лише на рівні менеджменту, а безпосередньо на робочих місцях. Міжфункціональні команди щороку працюють над пріоритетними ініціативами у сферах енергоефективності, безпеки праці та контролю витрат.
Внутрішня ефективність стає основою сталого розвитку. Підхід ESG, що охоплює екологічні, соціальні та управлінські принципи, сьогодні фактично є «вхідним квитком» на міжнародні ринки. Регуляторна політика ЄС посилюється: великі європейські виробники очікують від постачальників не лише якісний продукт, а й прозорість процесів, розрахунок карбонового сліду та відповідність стандартам сталого розвитку.
Lean-підхід допомагає не лише підвищувати ефективність, а й робити процеси більш прозорими та екологічно відповідальними. Якщо компанія прагне працювати з глобальними клієнтами, вона повинна відповідати цим стандартам.
Інвестиція у виробництво створює можливість конкурувати, але саме ефективність визначає, чи зможе бізнес утримати цю позицію на глобальному ринку.
Роль держави: гарантії передачі досвіду та центри компетенцій
Коли говоримо про розвиток, згадуємо освіту — і це правильно, однак сьогодні бізнесу потрібні швидкі й конкретні рішення. Свого часу для технологічного прориву Японія активно використовувала американські та європейські технології і залучала іноземних спеціалістів. Лише досягнувши певного рівня розвитку, країна змогла забезпечити освіту, що відповідає потребам бізнесу.
В умовах воєнного стану держава могла б забезпечити те, що не під силу окремому українському підприємству — гарантії у вигляді страхування для іноземних експертів, які приїжджають передавати знання. Це критично важливо, адже їхні візити не гарантують їхні компанії через безпекові ризики. Фактично ці компанії вже мають досвід створення спеціалізованих майданчиків на базі підприємств із залученням іноземних експертів. Адже працюючи зі світовими експертами, українські інженери здобувають унікальні знання, а підприємства стають центрами компетенцій. Це – один із шляхів до того, щоб Україна перестала бути лише постачальником сировини і стала повноцінним гравцем світового ринку.
