Чотири роки тому ми прокинулись в іншій реальності. Для Enzym Group цей час став не лише шоком, а й моментом максимальної відповідальності. Ми розуміли: у надзвичайній ситуації хліб — це основа. І ми були серед тих, від кого це залежало.
Як Enzym Group готувалася
У листопаді-грудні 2021 року в компанії створили кризовий комітет і розробили план дій для трьох можливих сценаріїв. «Основним нашим завданням було захистити людей і забезпечити безперервність виробництва», — пригадує СЕО Enzym Group Андрій Цегелик.
Підготували укриття, провели навчання з евакуації. Закупили воду, продукти тривалого зберігання, засоби індивідуального захисту. Підвищили запаси сировини та пакування, розуміючи ризики перебоїв у постачанні.
Повністю передбачити розвиток подій було неможливо. Але матеріально до перших місяців великої війни компанія була готова.
«Ми підстрахуємо»: коли Enzym Group залишилася єдиним джерелом дріжджів в Україні
У перші дні повномасштабної війни інші виробники дріжджів були змушені зупинити свою роботу. «Вийшли з ними на звʼязок. Домовилися, що підстрахуємо і будемо постачати їхніх клієнтів дріжджами, а потім усе повернемо на місця», — пригадує Андрій Цегелик.
Частину експорту оперативно переорієнтували на Україну. Паралельно домовились із європейськими виробниками про створення стратегічного запасу сухих дріжджів — закупили 40–60 тонн.
Березень 2022 року став для нас рекордним за обсягами виробництва. За інших обставин це було б приводом для гордості. Але тоді для нас це було питанням відповідальності. Бо хліб — це основа. Коли є хліб — є надія.
Логістика під обстрілами
Уже в перший день почалися проблеми з транспортом. Продукцію передавали всіма можливими способами: навіть пасажирськими поїздами до Маріуполя, поки це було можливо. У Київ везли зерновозами, коли біля Житомирської траси саме точилися бої.
Паралельно зупинилися валютні платежі, що унеможливлювало закупівлю частини імпортної сировини. Допоміг торговий дім Enzym Group Extracell, який розташований у Польщі.
«Наші постачальники вивозили для нас обладнання з-під носа окупантів», — згадує очільник технічного департаменту Олег Сова. Тоді частину обладнання з Макарова евакуювали під обстрілами. Сьогодні воно працює на нашому виробництві.
Підтримка людей — першочергове завдання
Партнери в Польщі допомогли прихистити родини ензимівців. Компанія організувала евакуацію 111 жінок і дітей, 54 з яких забезпечили житлом польські колеги.
Водночас на території підприємства створили координаційний штаб підтримки волонтерського руху. Ензимівці тоді виготовили 60 протитанкових їжаків і передали 130 контейнерів для піску для барикад. 
Дріжджі для майже двох мільйонів хлібин
На початку великої війни ми отримували неймовірно велику кількість запитів про дріжджі, пригадує директор з продажів Володимир Климович. Запити надходили зі всієї України. Найбільші проблеми одразу були в Херсоні, Сумах і Києві — для них ми передали піврічну потребу сухих дріжджів. У Львові працювали опорні точки з нашими дріжджами на ринках та в магазинах.
Загалом за півтора місяця ми передали дріжджів як гуманітарну допомогу, яких вистачило б для 1 995 547 хлібин. А наші технологи-консультанти, випікаючи щодня у нас хліб, передали переселенцям і людям у гарячих точках 8 350 буханок.
Як наші дріжджі врятували Баштанський район Миколаївщини
Нещодавно ми отримали щемливу звістку: Снігурівська міська військова адміністрація Баштанського району Миколаївської області надіслала нам подяку за те, що ми надали їм значну підтримку у перші місяці повномасштабного вторгнення. Ми допомогли забезпечити їхній район хлібом, що було критично важливо. 
Голова Снігурівської міської військової адміністрації Іван Кухта пригадує, що перед окупацією вони розуміли, що будуть одними з перших, до кого дійде ворог: «Люди нажахані, немає продовольчої структури, хліб не привозять. Борошно є, дріжджів немає. Таке було в кожній громаді району. Почали шукати і знайшли “Львівські дріжджі”, ви були єдині, де можна було їх дістати. Дав запит машинам, які возили гуманітарку до нас, щоб зв’язатися. Черга була велика, але ми пояснили нашу ситуацію і керівництво пішло назустріч. Я сів за кермо і приїхав по ці дріжджі — завантажили 2 тонни і встигли завезти до окупації в район і роздати в пекарні. Цього вистачило, щоб протриматися місяць. Зараз, коли ми збираємось в ці дні, то всі згадують про це: от наче дріжджі, але без них неможливо було, бо з них робиться хліб. Ні люди в приватному секторі, ні пекарні не могли без них пекти. Ми дуже вдячні вам за порятунок».
Країна — це люди
Історія вкотре підтверджує — лише в єдності наша сила. Ензимівці, дякуємо кожному і кожній за те, що тоді зробили цей внесок. Серед нас є 27 колег, які служать у війську, а також 3 ветерани й ветеранки. Велика шана та подяка вам за захист. Ми пам’ятаємо, чекаємо і завжди готові підтримувати.
Пишаємося кожною та кожним і тим, як Enzym Group пройшла ці часи. Слава Україні!
